Ольга Гордієнко

Дніпро

в машині їдуть троє жінок з трьома дітьми; страх теж їде з ними

Втеча Ольги Гордієнко від війни в Україні тривала сім днів. Коли місто Дніпро зазнає бомбардувань, вона сідає в авто разом зі свекрухою, подругою та трьома дітьми. Їх шестеро, у машині тісно, а через те, що навколо гуркоче війна і їхня подорож веде у невідоме, страх подорожує разом з ними.

Від міста на сході України до Вольфенбюттеля близько 2000 кілометрів. За звичайних умов така подорож тривала б два дні, але цього разу все інакше. На головних дорогах величезні затори, тому Ольга шукає обʼїзд і навіть використовує ґрунтові дороги, щоб хоч якось просуватися на захід. Їй постійно доводиться зупинятися на блокпостах і це лякає. Особливо страшно вночі. Жінки не знають, хто саме зупиняє їх – чи озброєні ці люди, чи це українські, чи російські військові, чи може навіть злочинці, які хочуть їх пограбувати.

Проте після початку війни 39-річна Ольга не бачить альтернативи до втечі. “Рятуй дітей!”, – закликає її через телефон сестра, яка живе в Бучі. Тож вони їдуть. На вулицях міста панує хаос і в перший день вони навіть не можуть виїхати з Дніпра. Наступного дня йде дощ, і машин на дорогах меншає. Оскільки російські військові просуваються до Дніпра з півдня, біженці намагаються триматися північніше. Через блокпости, на які Ольга натрапляє на другорядних дорогах, їх пропускають тільки завдяки тому, що на борту є діти.

Вночі діє комендантська година, тому їхати автомобілем заборонено. Одного разу жінки ризикують і продовжують їхати серед ночі, тому що через затори вони майже не просунулися протягом дня. “Це було справді небезпечно. Нас могли розстріляти”, –розповідає Ольга, згадуючи про втечу.

Наступного дня їм необхідно заправитися і це непросто – за даних обставин бензин стає дефіцитом. Перед заправками, які ще працюють, довжелезні черги і навіть якщо їх вистояти, продають лише 20 літрів пального на раз. Тому після заправки Ольга та її пасажири знову шикуються в кінець черги, і так доти, доки не заправлять повний бак.

Щоб перепочити, жінки з дітьми зупиняються у друзів у Вінниці, і хоч друзі просять залишитися у них на довше, Ольга та її пасажири не почуваються в безпеці та вирішують їхати далі. Діставшись Львова, що на заході України, вони проводять тут цілий день. Автомобіль Ольги потребує ремонту. Львівські майстри безкоштовно ремонтують авто, а місцеві волонтери знаходять для біженців безкоштовне житло.

Добре дбають про них і в Польщі. Тут вони на кілька годин залишаються у подруги під Варшавою. Подруга Ольги живе в маленькій однокімнатній квартирі і для того, щоб дати біженцям кілька годин відпочинку від дороги, вона віддає жінкам з дітьми свою квартиру, а сама йде гуляти до сусіднього парку, щоб не заважати їм.

Зараз, у Вольфенбюттелі ці три сімʼї живуть у великому будинку. Нарешті у Ольги та її пасажирів виникає відчуття безпеки. “Діти не чують ні сирен, ні ракет, ні винищувачів”, –каже вона.

Проте вона хоче повернутися, як тільки закінчиться війна. Її чоловік – військовий, який воює проти росіян в Україні. “Сподіваюся, ми виграємо”, – каже Ольга. “У нас там було добре життя, а тут у нас немає нічого. Але, все одно, я ніколи не буду жити під російським режимом”.

Ольга Гордієнко

в машині їдуть троє жінок з трьома дітьми; страх теж їде з ними

Що ми робимо

Що ми робимо

Ваша невелика пожертва може нас підтримати.

Реквізити благодійного проекту

Обличчя України