Навка

Проте, незважаючи на хаос війни, їм щастить і вони залишаються разом. Вона знає, що невдовзі її чоловікові доведеться залишити їх з сином і все ж, коли він змушений йти, вона майже не встигає з ним попрощатися. Після розлуки з чоловіком вона їде з Києва разом зі своїм дев’ятирічним сином до Чернівців, що біля кордону з Румунією. Це її рідне місто і там живуть її батьки та родичі, а з ними й її старший одинадцятирічний син.

Чернівці вже переповнені людьми, що втекли від небезпеки. Батьки Навки переобладнали власні кафе та пансіон, у табір для біженців в якому вони змогли розмістити близько 50 людей. Навка займається волонтерством і зранку до ночі допомагає збирати кошти та речі для військових та приймати біженців зі всіх куточків України. Спілкуючись через телефон з іншими волонтерами вона чує про звірства російських солдатів. Коли об’єктом російської атаки стає запорізька АЕС, друзі з Португалії, Болгарії та з околиць Брауншвейга виходять на зв’язок і вмовляють її їхати за кордон. “Я не хотіла їхати, я хотіла залишитися в Україні, щоб далі допомагати”, –каже Навка. Проте її починають гризти сумніви. Коли волонтер із Дрездена, який привозить гуманітарну допомогу з Німеччини до Чернівців, пропонує взяти її з собою, вона розглядає можливість віддати йому дітей, щоб вони були в безпеці.

“Мені здається, на той момент я вже прийняла рішення втекти, але сама собі його не казала”, – каже Навка згадуючи той час.

Вона все ще планує залишитися, але разом з тим пакує речі. Коли через кілька днів німецький перевізник гуманітарної допомоги вирушає до Дрездена, вона з дітьми сідає в машину разом з ним. Це відбувається так швидко, що вона навіть не встигає повідомити свого чоловіка, який час від часу виходить з нею на звʼязок з лінії фронту і не може порадитися з ним чи правильно вона поступає. Через Румунію, Угорщину, Словаччину та Чехію вона нарешті дістається до своїх друзів у Фельтхаймі, які вже знайшли житло для Навки та її синів в Апельнштедті. Після довгої дороги і переживань, щоб заспокоїтися, вона приймає ванну і плаче: її чоловік воює в Україні, в небезпеці та холоді, а вона тут сидить у теплій ванні і дзвонить йому. “Це було дуже важко усвідомлювати”, каже Навка.

Проте її пісня – це теж зброя. Своїм співом Навка підтримує Україну. Вона виступає по всій Німеччині і збирає під час концертів кошти на придбання позашляховиків для підрозділу її чоловіка на півдні України.